Скляні очі бездуховності

Всі профільні представники обласних адміністрацій, Мін’юст, Фонд держмайна. Армія чиновників , яким просто однаково. У них, в їхньому маленькому житті все окей. В чоловіків бронь від армії в теплому місці. В жінок просто тихе життя. Що там? Переселенці? Житло? Відповідальність? Ні. Не чули. Ми два роки працюємо над тим, щоб робити вигляд, що ми працюємо та ця робота важлива. Така неприкрита демонстрація армії бездушного державного апарату. Ані співчуття. Ані відповідальності. Наплювати. Відверто.


Я вперше бачив таку кількість людей, яким байдуже. Для загального розуміння, треба описати ганьбу з гуртожитком в Дніпрі. Де мешкає 263 переселенця. З яких 30 відсотків – люди з інвалідністю, 40 відсотків – сім’ї з дітьми.

Коротка фабула. Фонд Держмайна продав/передав приміщення Мін’юсту, а той – якомусь інституту судмедекспертизи. І от цей інститут виселяє людей разом з Мін’юстом. Промовчу. Про саму операцію, бо адреса в центрі Дніпра ніби натякає на «не все так однозначно», але по факту діалогу.

Ірина Верещук: Фонд Держмайна, ви казали, що там людей немає?

Представник Фонду: Казав, але люди по-факту є. Хто знав, що вони є (знизав плечима)

ІВ: як так? Хто сфальшував? Він має відповідати!


Представник Фонду: так. Має. Брехун та маніпулятор. Стара команда (знизав плечима)

ІВ – порушено кримінальне провадження?


Представник Фонду: ні, стара команда. Звільнилась в інше місце. (мовчазна пауза) В Мін’юст пішли працювати.

ІВ: Дніпровська ОВА, а ви де були?

Представники ОВА: а ми що (скляні очі та кивок в бік Мін’юсту)?

Мін’юст: якесь непорозуміння. Просто НОВА команда прийшла і не розібралась.

ІВ: яка нова?


Мін’юст: ну з фонду держмайна! І взагалі – інститут каже, що нікого не виселяв, так?


Інститут: так, не виселяли.

Люди (з подивом): як не виселяли? Пані Ірино – брешуть.

ІВ: сама бачу, що брешуть. Людей не чіпати, всі будете покарані.


Кінець сцени.

На цьому місці, яке по суті є перлиною, апофеозом всього дійства, в мене вперше опустились руки. Вони не можуть щось змінити, тому що не вони керують турботою про переселенців. А знаєте чому? Тому що їх забагато. І війна в них в телевізорі. Хіба що доплати за близькість до лінії фронту. І все. Ані співчуття, ані відповідальності в цієї бюрократичної машини немає. Вони просто баласт, який прожирає наш ресурс. Ресурс, якого так не вистачає мільйону забутих внутрішніх біженців.

Wiki




Newsletter